Комунальний Заклад "Запорізька спецiалiзована школа-iнтернат II-III ступенiв "Січовий колегіум" Запорiзької Обласної Ради - Офіційний сайт
20 Гру 2016, Вівторок

Лиш раз в рік таке буває:

Господь небо відкриває,

І на землю поспішає Миколай.

 В кожну хаточку, домівку,

Чемним дітям під голівку

Ласку Божу залишає Миколай.

19 грудня в “Січовому колегіумі” яскраво відзначили День Святого Миколая.

За нашою традицією невеликою театралізованою постановою та добрими словами всіх учнів привітали  зі святом лідери закладу, крім того кожному колегіанту подарували солодощі.

В наш час з’явилась добра традиція – саме у День Святого Миколая опікуватись сиротами та знедоленими дітьми, даруючи їм подарунки. В народних переказах святий Миколай боронить людей перед стихійним лихом, а найбільше на воді. Також Святий Миколай опікується воїнами, водіями і мандрівниками, допомагає бідним у скруті, вважається покровителем дітей та студентів, моряків, торговців та лучників.

Колегіанти цьогоріч зібрали солодке привітання, намалювали листівки, зробили обереги у вигляді янголів та зібрали важливі і корисні речі воїнам в  АТО.

Дбайливі будьте, не ліниві,

Стійкі у праці й терпеливі.

Будьте добрі, а не злі,

Щоб всього світу школярі малі,

На вас дивились і казали:

“Які ж ці діти України вдалі!

Яка ж ця славна Україна,

Як в неї кожна ось така дитина” .

Святий Миколай. Українська легенда.

То було дуже-дуже давно. Жив в однім краю,  служив Господу Богу і людям єпископ Миколай. Усі знали, який він добрий та щедрий. Ще змалечку він ніколи не проходив повз людське горе. Був дуже тихим і незлостивим. Шанував своїх батьків. Молився, щоб у світі було більше справедливості, миру, добра й милосердя. Коли не стало батьків, Миколай роздав своє майно людям, а сам став священиком. Він зробив багато добра за своє життя. А як не хотів наживати слави на чужому горі, то робив усе таємно.
***
Жила одна бідна удова з маленькими дітьми. Скрутно їм було, голодно і холодно. Щовечора плакала жінка, але не знала, чим порятуватися. А одного ранку застилала ліжко, аж дивиться: під подушкою лежить вузлик, набитий грішми. Як вона здивувалася! А як зраділи діти! Адже тепер мама не буде плакати, а на свята й вони отримають подарунки й солодощі. Помолилася жінка Богу, подякувала щиро за добро. Тільки пізніше здогадалася, що то все турбота Святого Миколая.
* * *
Давно-давно, ще за княжих часів, відбулась ця історія. Пізно ввечері човном по Дніпру поверталася молода родина з гостин. Тато веслував, а мати з немовлям на руках задрімала. Аж тут дитина випала з материних обіймів! Як плакала молода жінка, як страждала! Дніпро, здається, навіки поглинув маля. Мати, мов чайка-небога, квилила на човні: «Святий Миколо, врятуй моє дитя!» Тільки диво могло порятувати дитину. Горю батьків не було меж. Аж уранці в соборі Святої Софії знайшли немовля. Воно було живе і чомусь тихенько посміхалося. Ніхто не знає, як воно опинилося у храмі. Батьки ж були понадміру щасливі! Художник із Києво-Печерської Лаври навіть намалював ікону за цією історією. А в Києві та й по всій Україні будували церкви в ім’я Святого Миколая.

<- Попередній пост | Наступний пост ->
Коментарі:

Залишити відповідь