Комунальний Заклад "Запорізька спецiалiзована школа-iнтернат II-III ступенiв "Січовий колегіум" Запорiзької Обласної Ради - Офіційний сайт
Інші проблеми неповної сім’ї

Проте правильна позиція по відношенню до відсутнього батька – це тільки одна зі сторін специфічності виховання в неповній сім’ї. Окрім цього, самотній матері треба вирішувати й інші завдання. Ось деякі з них.

Як відомо, в повній сім’ї мати традиційно виконує функцію емоційного фону сім’ї, створює теплу сімейну атмосферу, виконує завдання близькості, довірчості, розуміння, а батько в більшій мірі здійснює функцію нормативного контролю, створює систему оцінок, здійснює регуляцію поведінки. У сім’ї, де єдиний вихователь – мати, їй необхідно виконувати обидві ці функції, що на практиці дуже складно, а іноді просто неможливо. Тому правильніше, здійснюючи виховання, потурбуватися про найбільш повне втілення саме материнської функції, оскільки при спробі виконувати усі завдання обох батьків, як правило, жодне не виконується успішно.

У неповних сім’ях багато природніх для будь-якої сім’ї економічних проблем набувають особливого психологічного відтінку. Правильно чинять батьки, які поступово знайомлять дітей з рівнем фінансових можливостей своєї сім’ї. Проте деякі самотні матері з ранніх років намагаються вселити своїм дітям думку про те, що, оскільки у них немає батька, діти не можуть собі багато що дозволити, адже забезпечує сім’ю одна мати. Цього робити не треба, тому що дитина не завжди може правильно усвідомити справжні причини, що обмежують її бажання, і може відчути свою несхожість, свою відмінність від інших дітей, у нього може скластися уявлення про власну винятковість.

Існує і протилежна несприятлива тенденція, яка переходить часом в яскраво виражену крайність. Самотня мама бачить своє батьківське завдання в тому, щоб максимально дати своїй дитині те, що є в інших сім’ях, виконати всі бажання дитини. У процесі дорослішання такі діти можуть перетворитися на егоїстів і тиранів. Привчені ні в чому не відмовляти собі, вони можуть почати неприязно ставитися до своїх батьків, категорично вимагаючи виконання всіх бажань, при відмові такі діти відчувають себе нещасними, обділеними, їм починає здаватися, що їх мало люблять. Все це призводить до глибоких внутрішньосімейних проблем. Дитина дорослішає, вимагає все більше і більше, а материнські сили починають чахнути. Навіть якщо мати в усьому обмежує себе, її можливості не дозволяють задовольнити всіх запитів дитини. Вона все більше відчуває, що її жертви були марними.

Тому набагато краще, якщо мати, яка виховує дитину сама, постарається не стільки відшкодовувати економічні недоліки, скільки підсилювати інші сторони виховання. Краще, якщо вона намагатиметься виконати завдання забезпечення дитини духовними, вічними цінностями, буде творити, а не купувати любов дитини.