Комунальний Заклад "Запорізька спецiалiзована школа-iнтернат II-III ступенiв "Січовий колегіум" Запорiзької Обласної Ради - Офіційний сайт
Виховання дитини в неповній сім’ї

В останні десятиліття зростає число малих сімей, що складаються з двох осіб: неповних, материнських, «пустих гнізд» (подружжя, бо дорослі діти вже «вилетіли з гнізда»). Характерною рисою нашого часу є збільшення кількості неповних сімей, що виникають внаслідок розлучення, або смерті одного з батьків. У неповній сім’ї один з батьків, (частіше мати), сам виховує дитину. Такою ж є структура материнської сім’ї, коли незаміжня жінка виховує дитину одна (вона не укладала шлюбу з батьком своєї дитини). За статистикою кожна третя дитина виховується у неповній або материнській сім’ї.

Але не дивлячись на втрати і кризові ситуації, які доводиться переживати й переборювати сім’ї, пристосовуючись до нових суспільних умов, значення її не зникає, а скоріше навіть збільшується. Нема ніяких сумнівів у тому, що сім’я, як правило, є кращим середовищем для виховання дітей, а часто і міцним емоційним притулком для дорослих. Це підтверджується історичним досвідом і результатами наукових досліджень. Спроби допомогти сім’ї у рішенні її економічних, соціальних, виховних і інших проблем є на даний момент більш доречними, ніж розмови, які засуджують сім’ю як непотрібний і застарілий інститут.

Як зрозуміти сувору реальність сьогодення? Кожен рік створюються в нашій державі нові сім’ї, і це добре, це життя. І кожен рік майже третя частина  родин розпадається. Звичайно, багато чого спричиняє розлучення: нестабільність загального стану в країні, відсутність побутових умов, матеріальне становище, навіть іноді не дуже чуйне та розумне втручання дорослих в життя молодої сім’ї, — але частіше за все головною причиною розлучення є відсутність відповідальності за життя та долю тих, кому дав життя. Психічно травмує дітей розлучення батьків та їхня боротьба за дитину, чи, навпаки, збайдужіння до дитини одного з них.

Вивчення виховних можливостей сучасної родини з позиції її складу, впливу цього чинника на специфіку та гармонізацію сімейного виховання, а також особливостей батьківського виховання в умовах неповної сім’ї, збереження психічного та духовного здоров’я дитини є досить актуальним.

Розлучення, яким би розумним і ввічливим воно не було, обов’язково накладає свій відбиток на психічне здоров’я дитини, примушуючи його відчувати сильні переживання.

Зусилля одного з батьків, з ким дитина залишиться жити, потрібно докласти в декілька разів більші, щоб допомогти своєму чаду подолати всі труднощі дорослішання. Особливо гостро наслідки від розколу сім’ї відчуваються дитиною віком від 3 і до 12 років. Сімейні розбіжності і скандали, проблеми виховання дитини, які зазвичай тривалий час мають місце до розлучення, також підривають рівновагу і змушують хвилюватися його. Найчастіше батьки в пориві переносять частину своєї негативної енергії і на дітей, незважаючи на те, що їх спонукання найкращі, і вони просто щиро намагаються відгородити і не втягувати їх у вирішення конкретних сімейних проблем.

Відсутність тата дитина відчуває дуже сильно, просто не завжди він виставляє всі свої почуття напоказ. Догляд батька дитина часто розуміє як відмова від себе, і цей комплекс може жити в нього довгі роки, саме тоді починаються проблеми виховання в неповній сім’ї покинутого одним з батьків малюка. Матеріальні труднощі змушують жінку йти на роботу з високою оплатою праці, а значить і високою зайнятістю, що зменшує її вільний час для виховання дитини. Часто в такій ситуації у нього виникає відчуття самотності й покинутості, у тому числі і матір’ю.

Перший час після розлучення батько зазвичай регулярно зустрічається з дитиною. Здавалося б, проблем виховання дитини в неповній сім’ї бути не повинно, адже тато завжди поруч.

Для нього це чергове хвилювання, тому що у випадку, якщо тато ставиться до нього з любов’ю, то поділ сім’ї буде ще більш незрозуміло і болісно, ​​до того ж може прокинутися образа на маму і недовіру. У тому випадку, коли батько буде спілкуватися сухо і на відстані, то у дитини може з’явитися комплекс провини від небажання спілкування з таким батьком. До всього цього між собою батьки можуть мстити один одному, а це дуже порушує психологічну рівновагу дитини. Він може спробувати витягати нездорову вигоду з розбіжностей батьків, змушуючи балувати себе з почуття провини обох батьків.

Відносини у колі друзів у дитини можуть часто погіршуватися через питання різного характеру, пліток і відсутності бажання відповіді на питання про батька. Поганий настрій і переживання мами також відбиваються і на дитині, у своєму новому статусі їй набагато складніше продовжувати виховання дитини на високому рівні.

Що ж можна порадити в такій ситуації, щоб підтримати виховання дитини в неповній родині? У першу чергу потрібно спокійно поговорити з ним по душам на рівних, пояснити всю цю ситуацію, зробити це в простій та доступній формі, нікого при цьому не звинувачуючи. Розповісти, що таке трапляється, на жаль, досить часто, і що в конкретно вашому випадку насправді буде краще саме так. Потрібно чесно сказати дитині, що це остаточне рішення, уберігаючи його тим самим від непотрібних хвилювань і надій. Все більш рідкісні згодом візити батька постійно будуть відроджувати почуття отвергнутости, на жаль, це неминуче. Чим молодша дитина в період розриву, тим простіше батькові розлучитися з ним. Потрібно постаратися морально підготувати дитину до догляду тата. Слід уникати постійній залежності дитини від вас, потрібно допомагати ставати йому самостійним і дорослим, але підтримуючи його при цьому. Найпоширеніша помилка в такій ситуації – надмірна турбота і контроль над сином.

Часто можна зустріти слова жінки: “Я пожертвувала всім і жила тільки для тебе!” Це небезпечна помилка, яку допускають багато, в результаті чого можна виростити абсолютно непристосованого до життя, безініціативний, нерішучого чоловіка, за якого всі важливі рішення завжди приймала мати, адже проблеми виховання наклалися на її не відбулася особисте життя.

Потрібно порадити батькам, які з яких-небудь причин приходять до розлучення, щоб вони більше думали про подальші наслідки цього рішення для дітей. Розбіжності між навіть колишнім подружжям можна при бажанні вирішувати більш доброзичливо і делікатно. Необов’язково виставляти напоказ ненависть і неприязнь по відношенню один до одного. Батькові, який залишив сім’ю, природно складно продовжувати виховання дитини. І якщо виникають обставини, при яких він не може позитивно впливати на свою колишню сім’ю, то в такому випадку буде більш чесно зробити так, щоб вона його забула зовсім, але при цьому матеріально допомагати своїм дітям.

Склад сім’ї дуже важливий і значущий фактор. Якщо батьки насправді щиро люблять своїх діток, то вони будуть намагатися свої розбіжності вирішувати вчасно і не доводити справу до крайньої стадії розриву сім’ї. Тим самим вони не поставлять дітей в найскладніше становище і будуть спільно продовжувати виховання на належному рівні, показуючи приклад повноцінної і дружної сім’ї. Тепер ви знаєте, як уникнути проблем виховання дитини в неповній родині і забезпечити малюкові повноцінне життя.