Комунальний Заклад "Запорізька спецiалiзована школа-iнтернат II-III ступенiв "Січовий колегіум" Запорiзької Обласної Ради - Офіційний сайт
Психологічні закономірності засвоєння інформації

Учня завжди лякає надто великий обсяг матеріалу для ви­вчення. Інстинктивно він віддаляє «день розплати», і перед самим іспитом перед ним постам величезний масив незасвоєної інформації, який за день і справді важко опрацювати.

Практика засвідчила, що спочатку слід переглянути весь матеріал і поділити його таким чином: якщо треба вивчити 120 питань за чотири дні, то в перші два опрацьовують 70 % усього обсягу, на третій — решту, на четвертий день повторюють засвоєне. При цьому складні теми треба чергувати з простіши­ми — не обов’язково вчити всі питання підряд. Найбільше учнів зазвичай непокоїть матеріал попередніх класів, тому їм слід переглядати старі підручники, щоб освіжити в пам’яті давно пройдений матеріал повною мірою.

Є певні психологічні особливості засвоєння інформації, які мають ураховувати діти та їхні батьки.

  1. «Фактор межі» — найкраще запам’ятовується інфор­мація, викладена на початку і наприкінці тексту. Середина зазвичай не затримується в голові, тому особливу увагу слід приділяти саме їй.
  2. Повторювати треба не механічно, а вдумливо, зосередив­шись на змісті. Після «завантаження» 20—ЗО % інформації, якщо її не повторювати, втрачається за перші 10 год. Щоб цього не трапилося, бажано прочитати текст, повторити його двічі, че­рез 20 хв — втретє, через 8—10 год — учетверте, через добу — ще раз. Тільки після цього можна бути впевненим, що інформація надовго «оселилася» в голові дитини.
  3. Особливість «упізнавання». Дивлячись на текст, учень відчуває, що колись він усе це вже чув, бачив, отже, витрачати час на це завдання не варто і треба переходити до наступного. Насправді ж він несвідомо сам себе обманює, і якщо не вивчити уважно те, що здавалося таким знайомим, іспит закінчиться сумно. Тож не обманюйте самі себе.
  4. Враховувати треба ще й особливість типу сприйняття. Яким чином дитина може все найкраще запам’ятати? Що їй ближче — текст, малюнок, логічна схема, мовленнєве відтворення? Знаючи свої сильні сторони, легше відповідно занотувати головне.
  5. Особистий чинник. Спробуйте знайти щось цікаве у найнуд- нішому матеріалі, проведіть якусь паралель з особистим життям, власним досвідом. Адже цікаве запам’ятовується набагато лег­ше.

Пам’ятай, що ми засвоюємо:

  • 10 % того, що читаємо;
  • 20 % того, що чуємо;
  • 30 % того, що бачимо;
  • 50 % того, що бачимо і чуємо;
  • 70 % того, що говоримо;
  • 90 % того, що говоримо і робимо.

Додаткові сприятливі чинники

Допомога друга. Батьки часто не дуже задоволені тим, що дитина запрошує до себе друга чи подругу для спільного вивчення питань білетів. Вважається, що в кращому разі вони просто роз­мовлятимуть не по суті. Насправді ж підготовка до іспиту вдвох має безліч переваг, звісно, якщо поставитися до неї серйозно і сумлінно. Запам’ятайте, що вчити вдвох справді не можна, а ось повторювати, «репетирувати» навіть бажано. Це доцільно робити напередодні екзамену. Можна розподілити теми за інтересами, складністю, ступенем засвоєння: один розповідає те, що другий ще не вивчив. Робити це потрібно треба чітко, детально, з емо­ційним забарвленням. Таким чином дитина мимоволі запам’ятає матеріал, який колись полінувалася вивчити. Можна проводити репетиції перед дзеркалом і наодинці. Ставте собі запитання, вголос відповідайте, слухайте свою мову.

Шпаргалка. Іноді шпаргалка і справді потрібна. Щоправда, це не означає, що терміново слід робити додаткові кишені на підкладці піджака чи пришивати їх до спідниці. Використання\ шпаргалок на екзамені часто закінчується ганебним викриттям. Вони потрібні лише тим, хто краще запам’ятовує матеріал під час конспектування. Викладений стисло (у вигляді тез), він кра­ще тримається у голові. Шпаргалки зручно перечитувати перед самим іспитом, а ось брати із собою не слід.

Настрій. Корисно навчитися вгамовувати свої почуття, щоб хоча б зовні почуватися спокійно. Щоб подолати страх, роз­повідайте самі собі вивчений матеріал, ніби ви відповідаєте перед екзаменатором. Спробуйте уявити складну ситуацію на іспиті й знайти з неї вихід. Ставте самі собі складні запитання і намагайтеся відповісти на них — переживіть свій страх ще до екзамену. Згадайте випадки свого успіху, переживіть їх ще раз, застосовуйте аутогенне тренування. Складіть для себе формули, налаштуйтеся на те, що «в мене все вийде», й повторюйте ці слова перед сном. На іспиті не втрачайте самовладання у важкі момен­ти. Складіть план своєї відповіді, напишіть вступ для кожного випадку — це теж заспокоює.

Допомога батьків. Батьки часто забороняють своїм дітям перед іспитом займатися спортом, спілкуватися з друзями «не у справі», зачиняють удома, відбирають мобільний, вимикають телевізор, тобто прагнуть оберігати інтелектуальну діяльність свого сина чи доньки від сторонніх впливів. А бажано було б не провокувати конфлікти, не нагнітати і без цього напружену обстановку. Треба емоційно захистити дитину — запросити на спільну поїздку чи прогулянку, поговорити про життя.

Робота над собою. Уявіть, що ви на іспиті, що перед вами строгий екзаменатор, і спровокуйте в собі відповідні емоції. У цей момент повільно і глибоко дихайте. Прорепетируйте відповідь на один із екзаменаційних білетів. Такі вправи треба виконувати щодня. Зняти нервове напруження допомагає дихальна гімнас­тика: повільно вдихайте повітря, почергово напружуючи м’язи рук, ніг, а потім повільно розслабляйте.

Аутотренінги. За кілька днів до екзамену проводьте прості тренінги, які налаштовують на успішний результат, п’ятнадцять разів промовляйте, навіть не задумуючись над змістом, такі слова: «Я спокійний. Я впевнений у собі. Я знаю предмет. Я добре складу екзамен». Якщо засинаєте над підручником, помасажуйте 5 се­кунд точку між великим і вказівним пальцями руки, можна роз­тирати долонями вуха. Допомагає і масаж біологічно активних зон на зовнішньому боці литок на чотири пальці нижче від колін.