Комунальний Заклад "Запорізька спецiалiзована школа-iнтернат II-III ступенiв "Січовий колегіум" Запорiзької Обласної Ради - Офіційний сайт
Техніка публічного виступу (захист наукової роботи)

Ще римські оратори говорили, що промова повинна містити:

екзордіум — кілька вступних зауважень щодо теми виступу;

експозиціо — визначення поняття, характеристика обсягу і важливості теми;

каузу — логічні аргументи, що підтверджують правиль­ність судження, прямі дедуктивні докази;

симіле — подібні явища в інших сферах, аналогії;

екземплюм — приклади з історії і повсякденного життя, індуктивні докази;

тестимоніум — висловлювання славетних людей, прислів’я, авторитетні судження;

конклюзіо — резюме, висновки, їх використання.

Автор наукової роботи, який прагне справити враження на

слухачів і переконати аудиторію, повинен знати основні складові техніки публічного виступу.

1. Дихання під час мовлення:

  • виголошуючи промову, дихайте рівномірно, вдихаючи перед тим, як почати говорити, а також після кожної паузи;
  • зробіть глибокий вдих і видих перед початком захисту;
  • повітря, яке ви вдихнули, витрачайте рівномірно й економно;
  • у вдихайте повітря носом і ротом водночас;
  • груди тримайте рівно, ледве випнувши їх уперед.

2. Голос:

  • пристосовуйте свій голос до середовища, в якому говорите;
  • хто говорить надто тихо, справляє враження людини, яка не вірить у власні сили;
  • хто говорить надто голосно, справляє враження агресивної людини;
  • найзручніший спосіб тренування голосу — читання вголос, під час якого постійно контролюється правильність вимови. Тре­нуйтеся тричі на день по 15 хв з перервами після кожних 5 хв;
  • спробуйте виявити хиби своєї мови за допомогою магні­тофону, записавши свій голос (або за допомогою мобільного телефону з відеокамерою, тоді можна виявити ще й дефекти зовнішності, постави тощо);
  • голос підвищують тоді, коли ставлять запитання; якщо ж тре­ба висловити рішучість, довір’я, переконати в необхідності зробити якусь справу чи відповісти на запитання, то голос понижують.

3. Вибір слів:

  • для збагачення словникового запасу читайте твори авто­ритетних людей, слухайте виступи інших учасників і принагід­но записуйте слова та вирази, які ви хотіли б вживати у своїй мові;
  • виявіть, які слова ви вживаєте надто часто, і намагайтеся їх замінити іншими словами та виразами;
  • навчіться точно висловлюватися, вибирайте точні й одно­значні слова;
  • пам’ятайте: часте вживання абстрактних понять вимагає від слухачів великого напруження (наприклад, афоризми не можна вживати без пауз).

4. Конструкція речень:

  • чергуйте довгі речення з короткими; довгі речення важко сприймати і розуміти, велика кількість коротких речень робить мову монотонною;
  • часте вживання особових займенників замість імен може призвести до неправильного тлумачення сказаного;
  • основну думку завжди треба висловлювати головним ре­ченням, а не підрядним;
  • речення, в якому кілька іменників стоять підряд, сприй­мається важко;
  • розповідь ведіть від простого до складного, від невідомого до відомого.

5. Жести:

  • не робіть незвичних жестів, які привертають до себе над­мірну увагу, жести мають доповнювати і супроводжувати усне слово;
  • не починайте і не закінчуйте промову несподіваним жес­том.

6. Уміння переконувати:

  • навчіться справляти на слухачів приемне враження своїм зовнішнім виглядом, поведінкою та манерами;
  • для того щоб переконати когось, треба знайти необхідні аргументи. їх слід впорядкувати і сформулювати;
  • якщо промовець сповнений натхнення, він неодмінно ви­кличе інтерес у слухачів;
  • добираючи аргументи, потрібно враховувати освітній рівень слухачів, їхню поінформованість з теми, можливі контраргументи;
  • переконувати людину легше під час дискусії, а не на лекції;
  • промовець має справляти враження переконаної і впевне­ної у своїх силах людини, яка добре знає свій предмет.

7. Підготовка і початок виступу:

  • напишіть повний текст виступу і кілька разів прочитайте його;
  • розкладіть на столі всі записи та матеріали, згрупуйте їх відповідно до виступу;
  • підготуйте наочність (графіки, схеми, таблиці) й проду­майте, як краще її подати слухачам, щоб не робити метушливих рухів до записів і дошки;
  • починаючи виступ, думайте не про своє хвилювання, а про контакт зі слухачами, про зміст виступу;
  • пам’ятайте, що найменш цікавою формою викладу є опис, найцікавішою — розповідь;
  • нотатки для виступу робіть на аркушах однакового фор­мату. Ліворуч залиште поля для позначок, також позначте при­близну витрату часу на кожен пункт;
  • починайте виклад у зручному положенні, повільним тем­пом, звертанням: «Шановніслухачі…».

8. Виклад:

  • самого висловлювання думок замало, їх треба донести до слухачів; вживайте для цього метафори, афоризми, цитати;
  • різні незвичайні пригоди та випадки дуже пожвавлюють виступ;
  • незнайомі, незрозумілі для слухачів терміни, абстрактні поняття треба пояснити;
  • один з найвідоміших способів загострення уваги — паузи та риторичні запитання під час виступу;
  • коли треба зазирнути в рукопис виступу, опустіть очі, але голову не схиляйте;
  • намагаючись запам’ятати текст, зосереджуйтесь передусім на змісті, а не на стилі;
  • не бійтеся дивитися на слухачів;
  • не заповнюйте паузи різними звуками, як-то: «е-е-е», «ну…»;
  • після закінчення виступу не показуйте свого полегшення через те, що виступ позаду;
  • дякуйте за кожне запитання і зауваження навіть тоді, коли ви з ним не згодні.